Ігор Лильо – історик за фахом, проте відомий завдяки своїй діяльності у сфері туризму. Він один з найпопулярніших гідів по Львову, автор серії туристичних маршрутів. Також написав путівник "Автомобільна прогулянка по Україні" та "Прогулянка по Львову".

Наближаються зимові свята, як активно замовляють екскурсії і які тури користуються найбільшою популярністю на цей час?

Листопад місяць – це перехідний сезон, рух почнеться лиш з 20 числа. А зараз період корпоративів, приїжджає небагато людей. Але уже тепер цікавляться Різдвом і Новим роком. Хоча це вже й запізно, бо ще місяць тому почали викуповувати Карпати. Мова йде не так про Новий рік, людей не стільки цікавить напитися, як активний відпочинок, це катання на лижах і все, що з цим пов'язано.

Серед турів, які пропонують по Львову, не можна виокремити зимові тури. Львів – це всесезонка і більшість людей приїжджають подивитись саме місто. Але у зв'язку з холодною погодою, життя перемістилось у кав'ярниковий режим і це позначається на туристичних запитах. Люди питають про можливість відвідати цікаві заклади разом з гідом, який би зацікавив.

На Новий рік ціни зашкалюють і я не продаю тури в Карпати, бо домовитись про відповідну ціну – неможливо, вони хочуть за 2 тижні зимових свят зірвати банк за три місяці. Я розумію, що є закони ринку, але вони мають мати обгрунтовані підстави – відповідні дороги, туалети, знання іноземних мов.

Ми підготували нові пропозиції – перший в Україні ВелоБар. Сидиш собі за столом котрий їде, крутиш педалі і попиваючи гаряче вино чи пивко слухаєш байки від доброго гіда. Має бути цікаво.

Чи уже можна сьогодні говорити про більше зацікавлення Львовом зі сторони іноземних туристів, зокрема напередодні Євро-2012?

Це надзвичайно велика ілюзія і велика неправда, коли говорять про те, що у Львові багато іноземців з Західної Європи. Немає у Львові такої пропозиції, яка би могла змусити людину з Західної Європи, я маю на увазі масового туриста, а не екстремалів, такими тяжкими зусиллями добиратись сюди.

Якщо зараз відкриється летовище і буде добре працювати, то у такому випадку можна сподіватись на західного туриста. А наразі найчастіше відвідують Львів туристи зі Східної України, потім з колишнього Радянського Союзу, аж потім Польща, німецькомовні країни – Німеччина і Австрія, лише далі можна говорити про англо-саксонський світ.

У нас абсолютно не розкритий потенціал Азії і я думаю, що це велике недопрацювання. Ми далі продовжуємо їздити на виставки у Лондон, Німеччину і зовсім не їздимо на виставки, які є в азійському регіоні. Не їздимо, бо не знаємо його і немає прямого сполучення. По-третє, ми далі сліпо віримо, що британці залишать Мальорку, Іспанію чи Пд. Францію і поїдуть до Львова. Я, особисто, такої перспективи ближчим часом не бачу.

А власне той факт, що у Львові відбудеться ЄВРО-2012, дає щось туризму?

Позитив є очевидним. Не було би чемпіонату, нас би далі ніхто ні до чого не змушував. Чемпіонат взагалі доволі некомфортна річ для жителів, де він проходить. Якщо би не моя професія, я б на момент Євро втік зі Львова. Проте, мене найперше цікавить, що залишиться після Євро – дороги, безпека, летовище.

Євро це більше реклама. Ось погляньмо який прорив у плані промоції міста зробив приїзд Понтифіка в 2001 р. Люди в світі побачили, що за ці дні не було нікого вбито і пограбовано. Що це місто з гарною атмосцерою, є де зупинитись. Це те, що я найбільше очікую від Євро, щоб залишилась картинка про Львів, що тут є для чого їхати.

Чи вигідним буде для туристичного бізнесу сам чемпіонат?

А хто такі футбольні фанати? Це не туристи. Чому всі говорять про них як про туристів? Футбольні фанати – це люди, які вип'ють кілька гекалітрів пива і поїдуть. Вони навіть можуть ночувати не в готелях, а на лавках, під стадіоном. Нас цікавлять ті, хто приїдуть після них. Причому розрив буде 7 місяців.

Саме такий період часу люди на Заході планують відпустку. Це ж не наша публіка, котра сіла в потяг Львів-Київ і лише тоді телефонує та замовляє гіда. Ми побачимо результат Євро аж через рік. І саме тоді зможемо говорити про правильну підготовку чемпіонату.

На скільки українські турфірми готові приймати іноземних туристів?

Ми готові. У Львові є кілька фірм, які професійно займались виключно в'їзним туризмом. Спостерігаю як активізувались київські фірми, котрі раніше сміялись з внутрішнього туризму, а тепер в умовах кризи, готові займатись і цим. Проблема, що ми далі спимо і віддаємо свої ринки іншим.

Для прикладу, створили нещодавно "Львівський Туристичний Альянс", куди ввійшли найбільші гравці туристичного ринку. А туристичних фірм тільки дві, великі туроператори відмовились. На жаль, самостійно не можемо рекламуватись на зовнішніх ринках, а об'єднатись ми, очевидно, можемо тільки за хвилину до розстрілу, як і більшість українців.

Над чим, на вашу думку, у першу чергу потрібно працювати, щоб нами зацікавились?

У першу чергу це логістика. Повинні бути різні авіалінії – і дорогі, і дешеві. Часто трапляється, коли літаки повертаються назад, бо аеропорт у Львові не може їх прийняти. Єдина надія на новий аеропорт.

Ми маємо відносно добру ситуацію з безпекою, не мали якихось прецедентів. Я також повторюю постійно, що іноземець готовий спати на дерев'яному ліжку і їсти дерев'яною ложкою, але він не поїде ніколи в країну, де немає належного санітарного рівня. Я маю на увазі, громадські туалети і душові кабіни. Це питання безпеки, його власного організму, його здоров'я.

Зелений туризм ніколи не поїде в країну, якщо він на кордоні стоїть 5 годин, якщо на дорозі більше ям, ніж асфальту. Треба бути мазохістом, щоб прирікати своє авто на такі дороги і себе самого на небезпеку. Люди, котрі відпочивають в польських Бєщадах, з якими ми працюємо, питають нас про стан дороги від Хирова до Самбора та Львова, то ми робимо дурнуватий вигляд і кажемо, що то ще Люфтваффе розбомбило їх під час війни.

Це жарт, але як ми можемо їм це інакше пояснити? Хоча це навіть не питання туризму, адже в Старосамбірському районі наші люди живуть!

Щодо концепцій зацікавлення Львовом, то я вважаю, що маємо цікаву річ, яку не можемо використати - ми майже незнана територія. Ми повинні подати туристам певний продукт, який би перекрив усе уявлення про Україну. Одна мудра людина зауважила, що коли люди кажуть про Іспанію, то мають на увазі Барселону.

І ми маємо зробити все, щоб коли говорили Україна – мали на увазі Львів. Не Київ, у нас серед міст наразі є єдиний конкурент — це Одеса. І треба робити все можливе і неможливе, щоб бути весь час першими.

Досі не можуть визначитись з брендом Львова.

Це глобальне питання. Немає символу Львова, як Кафка, Швейк, Моцарт, Сальвадор Далі. На одній з комісій Міської ради я казав, що маємо унікальну ситуацію. Після війни населення так змінилось що за нами нікого немає, але й перед нами чистий аркуш паперу.

Якщо не можемо повернутись в історію – створімо нову концепцію! Не можемо самі – запросімо дорогого фахового консультанта! Найстрашніше, що може статись зі Львовом – він може стати одним із загублених міст, десь там на Сході Європи.

У Львові чимало музеїв, чи користуються вони популярністю серед туристів?

Мені важко дати відповідь на це питання. А хто з цих музеїв має грамотно зроблену вебсторінку? Їм, взагалі, туристи потрібні? Нещодавно я мав неприємну історію. Прийшов у одну державну галерею а мені працівниця сказала, що вони працюють до 18.00 а касу закривають о 17.30, бо в них сигналізація і таке інше. І так на кожному кроці, це тотальне явище. Розумію, що музейникам важко, але треба шукати порозуміння.

Зараз музеї серед дитячої авдиторії найбільш популярні. Це Арсенал, поляки активно працюють з Картинною галереєю, маю на увазі всі її музеї і замки. Значно програє і безпідставно, Національний музей, там є що показати. Вибачте, але я не розумію роботи більшості меморіальних музеїв.

Як виняток – Музей Соломії Крушельницької, котрий намагається робити добрі речі. Дуже зараз активізувався краєзнавчий музей у Винниках. Личаків також прогресує.

Львів як і інші міста відвідує багато туристів-індивідуалів чи є достатньо цікавих путівників для них?

Я думаю, що майбутнє за туристами-індивідуалістами. Є цікава література, але сьогодні це вже трохи застарілий матеріал. Сьогодні світ використовує багато технічних речей. Популярні квести та інтерактиви. Театралізовані екскурсії. Бачу це на прикладі наших нічних екскурсій. Існує методика, коли люди йдуть по слідах своїх попередників. Це коли у певних місцях залишають якісь записки, речі.

Ви уявляєте, де можна такі місця зробити у Львові, щоб залишати речі і їх не вкрали? Адже навколо Ринку живе багато людей, які ненавидять туристів. Вони не заробляють на туристах і останні їм заважають жити. За мою кар'єру, доводилось навіть фізично відбиватись.

В пасажі Андреоллі є один дядько, котрий хотів нас бити, бо ми йому заважаємо спати. Але ж чоловіче, якщо ти хочеш жити у центрі, то це не лише привілей, але й певні обов'язки. На жаль, вони цього ніколи не зрозуміють.

Якщо Львів, то це старий центр, площа Ринок у першу чергу, які райони міста можуть конкурувати з цими у туристичній зацікавленості?

Мій улюблений район – Кастелівка. Я мав цього року певну кількість людей, які не хотіли дивитись площу Ринок, їм це вже нецікаво. Кастелівка та Байки – це вулиці Котляревського, Чупринки, Японська, Здоров'я, Коновальця. Це той район, який може стати дуже привабливим. Те саме можна сказати про містечка Львівщини, такі як Жовква, Белз, Сокаль - прекрасні містечка, але туди неможливо доїхати, там просто немає дороги.

Львів має шанс за кілька років втратити свою атмосферу?

Це можливо але необов'язково. Я знаю, що є комерційні структури, які вболівають за місто, а є такі, які приходять, щоб лише заробити гроші. Але вважаю, що значно краще, коли пахне смаженим м'ясом і цибулькою, ніж свіжим аміаком.

фото: Львівська хвиля

Зелений туризм в Карпатах